Войти * Регистрация
Донецкая народная республика
Луганская народная республика
} НОВОРОССИЯ

» » Кореспондент: Голоси України. Вчені оцифрували кобзарські пісні, записані 100 років тому

Кореспондент: Голоси України. Вчені оцифрували кобзарські пісні, записані 100 років тому



Кореспондент: Голоси України. Вчені оцифрували кобзарські пісні, записані 100 років тому
З навушників лунає тремтячий голос і перебір струн. Народна пісня Про дівку-бранку звучить по-особливому: здається, ніби сталося диво і ти потрапив у машину часу, - голос старця-кобзаря немов пробирається крізь товщу часів.



Дійсно, чим ще, крім дива, можна пояснити, що через 100 з гаком років можна слухати записи, зроблені самою Лесею Українкою та її однодумцями. І що тендітні валики з воску, на які записані пісні, пережили дві світові війни та інші катаклізми XX століття.



Унікальна колекція валиків сьогодні зберігається в особистому архіві академіка Філарета Колесси у Львові під опікою його сім'ї, особливо онуки, професора Харитини Колесси. А друге життя цим записам дали дослідники зі Львова - доцент кафедри української фольклористики Львівського національного університету ім. Івана Франка Ірина Довгалюк і член правління Вікімедіа Україна Юрій Булка.



Кобзар у мікрофона



Ця історія почалася в далекому 1902 році в Харкові.



«Там відбувся 12-й Археологічний з'їзд, який пробудив інтерес до вивчення культурної спадщини предків, - розповідає Довгалюк. - До того часу справжні кобзарські думи в народному виконанні можна було почути вже не так часто».



Щоб зберегти вікові традиції, історик, бандурист і етнограф Гнат Хоткевич, інженер Олександр Бородай і художник Опанас Сластіон вирішили записувати думи з допомогою досягнення тодішньої техніки - фонографа. Диктофон винайшов в 1877 році знаменитий вчений Томас Едісон.



Принцип роботи фотографа простий. Через рупор звук передається на мембрану, з якою з'єднана голка. Вона робить канавки на восковому валику. Валик обертається завдяки пружинному механізму, що приводиться в рух з допомогою ручки. Потім записаний звук можна прослухати на тому ж фонографі, тільки помінявши мембрану.



У 1903-му Сластіон зробив перший запис - Думу про Марусю Богуславку у виконанні відомого кобзаря Михайла Кравченка. Але, ледве налагодивши роботу, тріо ентузіастів з-за розбіжностей розійшлося. Справу було відкладено на кілька років, доки за неї не взялася Українка.



Коли в 1907 році вона вийшла заміж за Климента Квітку, 300 руб. зі свого приданого вирішила витратити на організацію етнографічної експедиції для записування дум. При цьому свою причетність до проекту поетеса приховувала.



Подружжя почали шукати, кому доручити збір пісень. Кандидатур перебрали безліч. У Музично-етнографічної комісії в Москві їм порадили відомого фольклориста Олександра Маслова. Але Українка забракувала його кандидатуру: росіянин називав думи кобзарів «южнорусскими билинами».



Зневірившись знайти фахівця в Російській імперії, Українка і Квітка звернулися за кордон - до фольклористу, етнографу і музикознавцю Колессі, що жили в австро-угорській Львові



Зневірившись знайти фахівця в Російській імперії, Українка і Квітка звернулися за кордон - до фольклористу, етнографу і музикознавцю Колессі, що жили в австро-угорській Львові.



Спочатку передбачалося, що Колесса буде подорожувати по Україні влітку 1908-го, записуючи думи кобзарів і лірників. Але дозволити підданому Австро-Угорської імперії вільне пересування по країні, та ще й з дивним записуючим пристроєм, - таких вольностей царська влада Росії не допускала.



Єдине, що залишалося Колессі, - їхати до Миргорода до Сластиону, тому самому автору першого валика. Сластіон був особисто знайомий з багатьма кобзарями, тому привіз «останніх з могікан» у свій будинок, де львів'янин і записав їх на фонограф.



Робота була не з легких. Як згадував Сластіон, дуже важко було сліпого людини привчити співати «мікрофон», не откашливаясь і не вставляв репліки між куплетами. Але проект все ж успішно завершили.



Найбільш інтригуючий для дослідників валик, на якому, ймовірно, записаний голос Українки



Після від'їзду Колесси у Львів запис народних виконавців на фоновалики продовжили Сластіон і навіть Українка. Найбільш інтригуючий для дослідників валик, на якому, ймовірно, записаний голос Українки. Перебуваючи на лікуванні в Криму, поетеса особисто записала на 19 валиках репертуар відомого кобзаря Гната Гончаренка. На одному з них, з написом Проба валка, жіночий голос виконує народну пісню Ой заїхав козак та з Україноньки.



Можливо, Українка вирішила випробувати фонограф перед записом, але співала вона особисто або попросила заспівати служницю, дослідники точно не знають. Однак точно відомо, що на кількох валиках записані народні пісні у виконанні Колесси.



Шлях до цифри



Сьогодні Довгалюк і Булка роблять щось подібне до того, що робили Українка і Колесса, - рятують від забуття унікальні пісні кобзарів.



«Ми лише намагаємося продовжити їхню справу, щоб воно не пропало даремно», - скромно зазначає Довгалюк.



Звичайно, раніше валики вже намагалися замінити на більш сучасні носії. Але до останнього часу це робили банальним відтворенням на фонографі. Довгалюк згадує про те, як вона разом з професором Богданом Луканюком намагалася перенести на магнітофонну плівку частина зборів Осипа Роздольського. Збережена частина колекції галицького дослідника фольклору налічує 775 валиків - спочатку їх було набагато більше.



«Ми робили це абсолютно кустарним способом: фонограф, мікрофон в трубу, і записували, - розповідає вона. - Але після прослуховування видно, наскільки валики знищуються, тому що з кожним програванням счищался шар воску. І, звичайно, такі прослуховування додавали шумів».



Завдяки вченим Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, розробив неруйнівний метод оцифровки таких носіїв, з'явилася можливість дати нове життя фонографическим записів



Справу довелося поставити на довгу паузу. Але завдяки вченим Інституту проблем реєстрації інформації (ІПРІ) НАН України розробили неруйнівний метод оцифровки таких носіїв, з'явилася можливість дати нове життя фонографическим записів. Звукову інформацію зчитують на низькій швидкості обертання фоноцилиндра, що зменшує навантаження на його поверхню більш ніж у десять разів.



Кілька років пройшло в пошуках фінансування. Тут до справи підключився аспірант Львівського університету і за сумісництвом активний учасник української Вікіпедії Булка. В 2013 році у нього виникла ідея не тільки оцифрувати валики Колесси, але і зробити записи загальнодоступними. Для цього Булка подав заявку на грант фонду Вікімедіа Україна.



«Кошторис склав $ 3.420, - говорить він. - Оцифровка одного валика коштувала в ІПРІ $ 50 плюс витрати на дорогу, компакт-диски і інше».



Всього вдалося оцифрувати 56 циліндрів. Чому так мало?



«Валики зроблені з воску, час їх не пощадив. Деякі з них розбиті, з тріщинами, покриті цвіллю», - пояснює Довгалюк.



Окрему роботу провели з ідентифікації записів - інформація, нанесена на футляр, в якому зберігається валик, не завжди відповідала запису.



Євромайдан і пивні ящики



Реалізація проекту почалася в кінці листопада минулого року і припала якраз на час Евромайдана.



«Мені один товариш з докором казав тоді: «Чим ти займаєшся? У нас тут зовсім інші справи, зараз не час!» - розповідає Довгалюк. - Мені справді стало соромно».



Але одного разу вранці вона почула по телевізору, що горить будинок на вул. Грушевського, 4, - полум'я загасили, і воно не поширилося на другий поверх.



«Я з жахом зрозуміла, що саме на другому поверсі цього будинку, в архіві Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського НАН України, зберігається ще не оцифрована колекція фонографічних валиків, серед яких і циліндри з тієї експедиції», - згадує Довгалюк.



На щастя, з валиками все виявилося в порядку. А куратори проекту зайвий раз переконалися, наскільки важливою є їхня робота для збереження унікального культурного надбання.



З транспортуванням валиків в Київ для їх оцифровки вийшла ціла історія, згадує Булка. В ІПРІ порадили везти їх в ящиках від пива - за розмірами вони ідеально підходять для валиків. Кожен валик обмотували м'яким матеріалом і клали туди. Таких ящиків вийшло три.



«Разом з професором Яремою Колессой, правнуком Филаретта Колесси, ми везли їх на поїзді, - каже Булка. - Коли вже забирали їх назад, боялися, що нас зможуть затримати, мовляв, веземо якусь піротехніку. Валики були дуже на неї схожі».



Сам процес оцифровки виглядає так. На циліндр в спеціальному апараті надягає валик, голка зчитує борозенки з його поверхні і передає сигнал в комп'ютер. Потім цей сигнал обробляється - адже в оригіналі запис далека від досконалості.



«Чим повільніше крутили валик при запису, тим більше на нього вміщалося. Але якість знижувалася. Часто бувало, що одна дума була записана на різних валиках з різною швидкістю», - розповідає Булка.



На Вікіпедії кобзарські пісні викладені у вільному доступі на умовах ліцензії Creative Commons. Записи доступні в різних типах якості



На Вікіпедії кобзарські пісні викладені у вільному доступі на умовах ліцензії Creative Commons. Записи доступні в різних типах якості.



«Я попросив зробити дві версії - сирої сигнал, як він є, і почищений від шумів файл. В ІПРІ сказали, що чистили не дуже сильно, щоб не прибрати зайвого», - говорить Булка.



Відбувається це так: програма знаходить фрагмент запису, де є тільки шум, запам'ятовує його і намагається виділити в інших частинах запису. Але проблема в тому, що шум може накладатися на музику, тому треба дотримуватися золотої середини.



«Можливо, хтось у майбутньому зацікавиться фільтрацією цих записів і розробить свій алгоритм», - сподівається Булка.



У планах Довгалюк - домогтися оцифровки решті частини валиків, записаних Колессой. Адже більша їх частина зберігається в інших містах і музеях. Ентузіасти хочуть видати повноцінний диск з кобзарскими піснями; є також ідея поширювати його з англомовної анотацією.



«Українські думи - це унікальне явище, - впевнена Довгалюк. - І те, що сьогодні ці записи можна прослухати, - досягнення не тільки для української, але й для європейської культури».



***



Цей матеріал опубліковано в №34 журналу Корреспондент від 29 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.



Ця ж новина на Кореспондент Новости - bigmir.net


05.09.2014
Loading...

Похожие статьи:
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.
вверх