Кремль Путіна вперше не використав шанс розв’язати війну, як в Україні, – New York Times

Американські аналітики помітили, що Володимир Путін поступово переходить до нової форми впливу за допомогою суміші м’якої сили та військових загроз. Наприклад, Росія використала її, відмовившись від масштабної війни в Нагірному Карабаху, як зробила це у 2014 році в Криму й на Донбасі.

Попри можливість вторгнення Росії, до якого навіть закликала Вірменія, все закінчилося жорстким перемир’ям з залученням російських миротворців. Про це пише видання The New York Times.

Аналітики відзначають, що тут, схоже, Володимир Путін і справді зумів зупинити війну. Хоча для цього й відмовився від звичної тактики «залізного кулака».

Зокрема, відзначається, що більш звину тактику Росія використовувала, коли у 2008 році вторглася на територію Грузії, а на початку 2014 року – в український Крим.

Така тактика, яка допомогла перетворити ці країни на жорстоких супротивників, здається, вийшла з моди в Кремлі, який, на думку аналітиків, дедалі частіше застосовує більш тонку суміш м’якої та жорсткої сили,
– підкреслює NYT.

Крім того, аналітики відзначають і ще одну історію, де Росія пішла на більш м’які, як для власної політики, кроки. Це події в Білорусі, коли Кремль відбувся лише м’якою підтримкою Олександра Лукашенка, але утримався від прямого втручання.

У питанні Нагірного Карабаху Володимир Путін, опираючись на військову могутність Росії до миру, змушував обидві сторони йти на поступки. Росія є військовим партнером Вірменії, але має близькі відносини й з Азербайджаном.

Це можливість зіграти роль миротворця в класичному розумінні. Я хочу сподіватися, що ми спостерігаємо процес навчання та зміну російської стратегії на пострадянському просторі,
– заявив гендиректор Російської ради з міжнародних справ Андрій Кортунов.

Роль Росії в конфлікті за Нагірний Карабах

• Росія намагалася дистанціювати себе від війни між Азербайджаном і Вірменії з самого її загострення у вересні 2020 року й до завершення бойових дій у листопаді.
• Коли війська Азербайджану упритул підійшли до Степанакерта, звільнення якого фактично було б передвісником капітуляції Вірменії, Росія таки почала брати більш активну участь у війні.
• Нікол Пашинян, Ільхам Алієв і Володимир Путін провели перемовини й підписали угоду. Вірменія зобов’язалася звільнити території довкола Карабаху, бойові дії закінчувалися, а Росія виступала посередником і ввела в регіон миротворців.