Простір пандемії: як композитори перетворюють у музику дані про глобальні зміни

Музика і статистика не такі вже й далекі сфери, як здається на перший погляд. Переформувати пандемічні дані в музику взялися учасники проєкту «Медіапростір пандемії».
Pandemic Media Space

Українські творці електроакустичної музики та медіаарту Алла Загайкевич, Георгій Потопальський та Антон Стук замислили проєкт, який дозволить усім охочим «послухати світ». Починання об’єднало фахівців з України і Польщі: 14 композиторів і медіаартистів створять музичні композиції на основі даних про глобальні зміни нашої доби (метеорологічні, геолокаційні, медичні тощо). Автори не обмежують себе у виборі даних, вони можуть вільно обирати форму та зміст своїх творів, головне – передати мовою музики власне відчуття Землі. Робота з даними передбачає відповідний метод: твір має бути написаний із застосуванням алгоритмічної композиційної техніки, тобто за допомогою певних алгоритмів (математичних формул, графіків, таблиць тощо). Йдеться про переклад буденної інформації з різних галузей у специфічну музичну інформацію. Для цієї роботи запрошують виконавців, які все це зіграють, програмістів, інженерів, і навіть надають дрон, якщо він комусь знадобиться.

Pandemic Media Space – спільний проєкт Асоціації електроакустичної музики України та Польського товариства електроакустичної музики за підтримки програми Європейського Союзу House of Europe.

Вибір партнера не випадковий. Польські музиканти на чолі з Мареком Холонєвським є піонерами медіаарту в Європі. Саме з поляками українці досі мали чи не найбільше спільних концертів, починаючи від 1998 року. Зокрема, до Києва приїздили Міхал Павелик, Лідія Зелінська, Даріуш Мазуровський та інші музиканти. Варто згадати й про стипендіальну програму польського уряду Gaude Polonia, через яку пройшло дуже багато українських митців. Зокрема, куратором проєктів електроакустичної музики Остапа Мануляка, Аліси Кобзар, Антона Стука та Юрія Булки, що є учасниками Pandemic Media Space, був уже згадуваний Марек Холонєвський.

Метою проєкту є не тільки створення музичних композицій, здійснення нових підходів композиції в сучасних умовах, але й розроблення алгоритмів інтерпретації глобальних даних, які зможуть використовувати інші композитори для написання алгоритмічної музики, адже тут важлива технологія. Усе це – і музичні твори, і алгоритми інтерпретації даних – буде завантажено на технологічну вебплатформу Pandemic Media Space і представлено нам у процесі реалізації проєкту до квітня 2021 року.

Ідея, власне, виникла під час карантину. Я спершу сумнівалася, чи буде це цікаво, але певності надав Марек Холонєвський: цікаво, відправляй заявку, сказав, – розповідає Алла Загайкевич. – Мені здалося, що дуже важливо представити сучасну Україну в межах міжнародного проєкту не через фольклор, не через якусь тему з української історії, а саме ось таким проєктом сучасної електроакустичної музики.

Алла Загайкевич – композиторка, кураторка міжнародних проєктів і, як називають її музичні критики, амбасадорка електроакустичної музики в Україні. У музиці вона цінує здатність відтворювати хаос та абсурдність буття. Алла впевнена, що це чесніше – нагадувати світові, яким він насправді є. Для вираження своїх ідей вона застосовує як звичні інструментальні та вокальні засоби, так і специфічні електроакустичні, включно з електронними шумами. Створює музику за допомогою сучасних комп’ютерних технологій, шляхом специфічного синтезу звуку. В Україні центром вивчення цього напряму є студія електроакустичної музики в Національній музичній академії імені Чайковського, яку Алла Загайкевич заснувала понад 20 років тому.

Музика і математика

Алла Загайкевич і Георгій Потопальський під час роботи над проєктом

Я вважаю, що алгоритмічність, у принципі, лежить в основі будь-якого композиторського мислення, і тут немає ніякого протиріччя, – продовжує Алла.

Ідея про математичну основу музики сягає давньогрецької доби. Щоправда, істинний сенс всієї цієї обчислювальної роботи, яка велася не одним поколінням композиторів, виконувалася вручну і забирала безліч часу, став зрозумілим лише тоді, коли з’явився комп’ютер.

«У нас уже є певний досвід у галузі алгоритмічної музики, – продовжує композиторка. – Наприклад, цю техніку вже давно практикує Олена Ільницька, яка робила фантастичні речі ще коли була студенткою. А ще Данило Перцов: у нього є композиція, пов’язана з астрономічними даними – радіоактивними випромінюваннями зірок, сонця. Мій досвід алгоритмічної композиції – це «Гравітації» для двох віолончелей і «Повітряна механіка», де я втілила мої абсолютно уявні ідеї про гравітаційні потоки в атмосфері. Але першим був Леонід Грабовський».

Леонід Грабовський – шістдесятник, колись був учасником неформальної групи «Київський авангард». Серед радянських композиторів, які здобули міжнародне визнання в період хрущовської відлиги, зажив репутації прибічника формального експерименту. Він – перший композитор з України, чия музика прозвучала на легендарному польському фестивалі нової музики «Варшавська осінь» ще у 1970 році. Тоді ж Грабовський вперше почав розробляти алгоритмічну техніку композиції («Візерунки» для трьох інструментів 1969 року, Concerto misterioso для дев’яти інструментів 1977 року, «Елізі на згадку» для фортепіано 1988 року), а пізніше створив власний каталог комбінаторних синтаксичних музичних елементів для застосування в композиції. Його вважають своїм вчителем наступні покоління українських музикантів, що працюють у цій техніці.

Леонід Грабовський – «Пам’яті Катерини Білокур» Concerto misterioso

Під алгоритмічною композицією сьогодні ми розуміємо дуже різні види музики. До прикладу, Леонід Грабовський використовував алгоритми на етапі розроблення матеріалу: зокрема, у творі Concerto misterioso комбінував звуковисотність народних пісень із власною ритмікою з числа мікроритмічних структур. На слух математично прорахована музика нічим особливо не відрізняється від будь-якої іншої. Але композитори застосовують алгоритмічну техніку і на композиційному етапі. Тоді ми маємо справу вже з новим видом музичної творчості, комп’ютерно генерованою музикою, особливо – в електроакустичній композиції та медіаарті.

Пандемія

В умовах карантину ми всі опинилися в закритому просторі. Для музикантів це й позбавлення тактильного сценічного досвіду, емоцій, отриманих від безпосереднього контакту з мистецьким середовищем і аудиторією. Немає оплесків, немає спільних виступів перед слухачами, усе суспільне життя перейшло в Zoom, Meet та інші програми для онлайн-зустрічей. Досвід особистої присутності витісняє цифрова даність монітора й клавіатури. Очікуючи закінчення локдауну, ми з надією продивляємося звіти МОЗу, сподіваючись, що крива нових захворювань і смертності врешті поповзе вниз.

Ми зараз буквально вкинуті в статистичні дані, весь навколишній світ перетворюється на дані, пандемія актуалізується фактично через статистику, – зауважує композитор Данило Перцов. – Це вже зараз, майже через рік після початку пандемії, ми знаємо, що хворіють наші знайомі, і в нас є більш конкретна картина того, що відбувається. А раніше ми просто сиділи по хатах і стежили, як повзе цей графік, і саме тоді виникла ідея музики на основі даних. Тож ідея абсолютно слушна, продиктована ситуацією.

Данило Перцов – київський композитор покоління 1990-х. На початку 2000-х він був знаний як сквотер (жив на Малій Житомирській у центрі Києва в напівзруйнованому будинку колись знаменитого об’єднання художників «Паризька комуна»). Поєднує композиторську практику із виконавством, співпрацює з ансамблями старовинної музики, серед яких «Хорея козацька». Грає на багатьох музичних інструментах (пандорі, корнеті, флейті, тромбоні, джаламаї, шалмеї, лізарді, поморті, цинку). Учасник проєкту «Медіапростір пандемії».

Дані для інтерпретації

З якими ж даними працюють композитори, учасники проєкту «Медіапростір пандемії»?

На сьогоднішній день це графіки коливань температури, напрямків повітря, вологості та атмосферного тиску, шкала забруднень довкілля, показники військових конфліктів у світі, ріст фейкової інформації, теорії змови, метеорологічні дані офшорних країн, показники розповсюдження COVID-19. Хтось із композиторів не хоче навіть дивитися в бік даних захворюваності (як-от Олена Ільницька: «Це не може бути частиною мого твору»). Хтось бачить у постійно зростаючій кривій аналогії зі звуковим явищем «тонів Шепарда» (медіаартист Артур Ліс). Але всі композитори гостро відчувають зв’язок цифрових рядів і графіків із реальністю, що лежить «по цей бік екрану»…

У самій ідеї створити музику з даних є певний виклик і водночас пафос маніфесту, мовляв, ми можемо зробити музику з чого завгодно. Разом із тим цей незвичний експериментальний проєкт демонструє, наскільки різноманітним в умовах карантину може бути відчуття світу й наскільки різноманітними можуть бути форми і засоби втілення.

Автор: Олеся Найдюк