Українські футболісти створили сенсацію у Європі: вони були аматорами, а тепер перемагають грандів

«Футбол 24» – про дивовижну історію данського клубу Сківе, склад якого на 99 відсотків сформований з українців.

Українськими робітниками у Польщі, Чехії чи Іспанії вже давно нікого не здивуєш. Натомість українські спеціалісти у Данії, та ще й у такій кількості, – це певна несподіванка. Виявляється, багато років тому між обома країнами був укладений договір про співпрацю в аграрній сфері. На Ютландський півострів потягнулися десятки, якщо не сотні наших співвітчизників.

Тут вони отримали можливість непогано заробити, а конструктивні відносини з місцевими фермерами посприяли появі вільного часу для дозвілля. Українські чоловіки гуртувалися, щоб грати у футбол. Так писалася історія команди Саллінгсунд, яка, спробувавши сили в аматорських лігах Данії, переорієнтувалася на футзал і за короткий період дійшла до елітного професіонального дивізіону країни. Тепер цей колектив має іншу назву – Сківе. Але, як і раніше, він майже 100-відсотково – український.

Чим живуть і за що борються українські футзалісти на чужій землі? «Футбол 24» поспілкувався з Олександром Прядком, співзасновником та керівником Сківе.

«Ми розпечатали ворота голкіпера національної збірної»

– Це була команда з однойменного міста Х’єррінг. У данській футзальній Суперлізі вони виступають вже понад 10 років. Одного разу стали чемпіонами країни, а зазвичай посідають якщо не друге, то третє місце. У новому сезоні запросили тренера з Бразилії, який грав у Лізі чемпіонів та інших престижних турнірах. Мають професіональних футзалістів.

Варто зазначити, що в цьому плані данська ліга – різноманітна і неоднорідна. Є команди, які важко назвати професіональними. А є такі, які інвестують серйозні гроші, відповідно їхні гравці займаються тільки футзалом і не думають про роботу в інших галузях.

– Це була справжня сенсація у данському футзалі (Сміється). Стартовий тур, приїхали до нас хлопці із Сеннерборга. Вони вважаються топовою командою країни, завжди потрапляють у четвірку найкращих. Ми зіграли чітко і строго, не дозволивши їм забити. Кілька разів на допомогу прийшов каркас воріт.

На останній хвилині матчу наш голкіпер виконав довгу передачу на Антона Симоненка, той грудьми скинув на Олександра Єлісєєва, який пробив зльоту – Сківе переміг 1:0. Паніка, кіпіш і резонанс. А на воротах Сеннерборга стояв голкіпер національної збірної Данії, до слова. Невдовзі їхня збірна повинна зіграти із Україною. Вважайте, їхні ворота ми вже розпечатали (Сміється).

– Є один данець, який також привчається до футзалу. Всі інші – українці. Більшість із них працюють у сфері сільського господарства. Ми вже давно збиралися, грали потихеньку і раптово зайшли у вищу лігу. Так якось вийшло (Усміхається). Повноцінних профі у команді немає. Хоча деякі хлопці вже виступали у Данії та Україні на певному рівні – у резервах, других складах.

«Корів доять навіть уночі»

– Та все треба робити (Сміється). Багато хто працює на свинофермах. Дехто – у корівниках. Доглядають за тваринами, годують їх, пильнують, щоб не захворіли. Словом, робота, як у звичайному селі. Чимало хлопців – родом із сільської місцевості, тому не думаю, що це для них в новинку. З яких регіонів? З усієї України – від сходу до заходу. Миколаїв, Луганськ, Київ, Житомир і так далі.

– Матчі відбуваються у вечірній час, що трохи спрощує завдання. Проблеми виникають у тих, хто працює на коров’ячих фермах. Корів доять навіть уночі, тому потрібно підключати апарати. Хлопці намагаються мінятись змінами із колегами, або просто просять, щоб їх відпустили.

– 1200 доларів у місяць. Можливо, трохи більше. Хто багато працює – той більше заробляє. Тут податки високі, плюс – за оренду помешкання потрібно платити.

На фото: у травні 2019-го команда передала понад 200 комплектів форми для дітей з українських інтернатів

Між Україною та Данією діє домовленість, за якою спеціалісти наших аграрних вузів мають право проходити там практику. Дуже багато українців цією угодою скористались. Хтось пройшов практику і повернувся додому, а комусь запропонували працювати далі. Попрацював рік, два, три – вже звик, тож залишаєшся.

– Українців тут дуже багато. Але наразі небагато з них знають про існування нашого клубу. Ті, що живуть поруч, ходять на домашні ігри. Суботній поєдинок відвідали щонайменше 40 українців. Зараз цей коронавірус, то можливо дехто боїться і вважає за краще сидіти вдома. З іншого боку, куди б ми не поїхали – завжди маємо підтримку. Хоча б осіб 20, але вони є.

– Ми запланували бюджет у межах 40 тисяч доларів. У цій сумі немає зарплат – усі наші гравці виступають безкоштовно. Натомість гроші потрібні на тренування, дорогу, харчування, форму, м’ячі, послуги масажиста. Тобто, ніяких розкошів – лише найелементарніше. До прикладу, бюджет суботнього суперника – Х’єррінга – щонайменше 150 тисяч доларів.

– Під наш клуб виділений зал і місцева влада покриває майже всі витрати на нього. Ми платимо лише маленьку частинку – 5 відсотків від усієї вартості.

– Ну ось, наприклад, наступний поєдинок проведемо за 250 кілометрів від дому. Автобуса у нас немає. Хлопці групуються і машинами їдуть на гру. Поки що так. Якби було більше спонсорів – щось би думали. Але наразі навіть той скромний річний бюджет наповнений лише на третину. Сподіваюся, що про нас почують і хтось таки зацікавиться.

– Виходить, що ні. Зате з Азербайджану вже цікавилися (Усміхається). Хлопець із їхньої професіональної ліги написав, що хоче грати за нас. Приємно, звичайно, але з України ніхто не запитував… Я писав в українську асоціацію футзалу. «Ми вам напишемо, з вами поспілкуються…» – і кудись зникли.

– У нас обмежена кількість ентузіастів, тому важко будувати суперплани. Зараз найважливіше для нас – увійти у першу четвірку і продовжити боротьбу за медалі. Паралельно – шукати спонсорів. Це найактуальніші питання, які потребують вирішення.

«Ігри на контору – одна з причин, чому я поїхав за океан». Українець, якого забракували в Динамо, став чемпіоном Канади

У принципі, для мене немає значення – українець чи данець. Але наразі ніхто активно не приєднується. Варто зазначити, що футзал у Данії не користується великою популярністю, у наші двері не вламуються охочі пограти. А зі своїми ми вже давно знаємося, тож у команді зібрані, скажімо так, найкращі українські футзалісти на території Данії. Зараз у складі команди – 25 осіб. До кінця сезону нікого дозаявляти не можна.

«Раз-два – і ти вже у Суперлізі»

– Так. Але з футзалом – простіше. Навідміну від весни чи літа, взимку в агросекторі стає менше роботи, тож з’являється більше часу на тренування і поїздки.

– Поясню вам ієрархію данського футболу. Найвищий дивізіон – це Суперліга. Під нею – ще три професіональні ліги, а тоді йдуть шість аматорських ліг. Ми встигли виграти шосту, п’яту і четверту ліги. У третій посідали першу сходинку, але через складний робочий графік у нас нічого не вийшло. Знаю, що зараз у Данії існують ще, мабуть, шість українських команд. Деякі з них повиходили у третю лігу. У футзалі все набагато простіше і швидше. Раз-два – і ти вже у Суперлізі.

– Ми не позиціонуємо себе, як іноземна команда. Просто підписалися в місцевий клуб, який культивував різні види спорту. При реєстрації кожен гравець сплатив грошовий внесок – 50 євро. Такі правила: спочатку ти платиш клубу, а потім клуб буде тобі допомагати.

«Поляки нам пригадали і Волинь, і бандерівців. Казали: «Їдьте на Донбас, там грайте у футбол». Як вбивають вроцлавське Динамо

Дійсно, відчуваємо сприяння в усіх питаннях – вони домовляються, шукають для нас спонсорів. Важливий момент: футбол ми грали за Саллінгсунд – це невелике передмістя. Зараз трохи перебазувалися – у 40-тисячне місто Сківе і, відповідно, змінили назву. Тут кращі можливості.

– Бомбардира виділити важко – зіграно лише 4 тури, у яких ми забили 4 голи. Два з них на рахунку Олександра Єлісєєва, по одному – Антона Симоненка і Володимира Котенка. У минулому сезоні багато забивали Микола Мунтян і Олександр Баранов.

Основний голкіпер – Сергій Сулима. Капітан – Ігор Василенко. Через коронавірусні заходи безпеки у своєму районі, він не зміг виїхати на деякі матчі, тож обов’язки капітана виконував Сулима. Минулого року капітанив Олександр Баранов. Загалом – усі хлопці приблизно рівні за класом, маємо кілька конкурентних четвірок.

Олег Осейко – головний тренер. Допомагав йому Андрій Немчинов, який зараз у справах повернувся до України. Його замінив Ігор Пархоменко, допомагає також Дмитро Бірюков. Все робимо, як треба.

– Сам я – із Вінниці. Моя історія нічим не відрізняється від історії інших хлопців. Свого часу я також приїхав сюди на аграрну практику. Запропонували залишитися. Ось так я відпрацював у Данії десять років – на двох фермах. Зараз займаюся експортом – продаю системи мікроклімату для тваринництва. По роботі часто буваю вдома – в Україні.

– Довелося (Усміхається). Думав, що ніколи її не зможу вивчити, але часто грав із данцями у футбол, і потихеньку, слово за словом, опанував. Половина гравців нашої команди також розмовляє данською – не ідеально, але порозумітися можуть без проблем. Новачки натомість використовують англійську.

– Як я вже згадував, у квітні 2021 року планується матч між збірними Данії та України. Ми із задоволенням можемо прийняти українську команду в себе. Заодно поспілкувалися б із головним тренером – можливо, він проконсультував би нас, дав фахові поради. Нехай не соромляться і вийдуть з нами на зв’язок.

Хотів би звернутися і до ваших читачів. Якщо хтось із них займається експортом і не знає, як зайти на ринок Данії – звертайтеся. Допоможемо вам підіймати продаж. Як варіант – розмістимо вашу рекламу на своїх ігрових футболках. Ідей є багато.

Голова клубу: Лео Б. Расмусен

Заступник голови: Олександр Прядко

Спонсорство та фінанси: Свенд Ольгард

Тренер: Олег Осейко

Помічники тренера: Андрій Немчинов, Ігор Пархоменко

Відеострімінг: Євген Філонюк

Воротарі: Сергій Сулима, Дмитро Гармаш

Польові гравці: Вадим Руденко, Ігор Василенко, Дмитро Бірюков, Андрій Юрченко, Андрій Яременко, Олександр Баранов, Олександр Єлісєєв, Олександр Зозуля, Володимир Котенко, Микола Мунтян, Дмитро Мамай, Олексій Лабутін, Ігор Пархоменко, Олександр Фещенко, Олександр Хомініченко, Олексій Вітковський, Сергій Ціхон, Вадим Кулик, Роман Шпачук, Антон Симоненко, Андрій Наумчик, Юрій Колядко, Томас Танг.

Сторінка автора у Facebook